"Жасмін" (Польська)
http://filmin.ru/19771-zhasmin.html
"Клуб невдах" (Туреччина)
http://my-hit.ru/film/17761/online
http://filmin.ru/19771-zhasmin.html
"Клуб невдах" (Туреччина)
http://my-hit.ru/film/17761/online
Слухаючи це інтерв'ю, в мені воскресає, мов Лазар, померла любов до театру.
Вчора була на відкритті фестивалю православного кіна "Покров", який організує Московський патріархат. Мдя, далеко мені до смирення... Хоч я прийшла на фільм, але зачепила хвостик урочистих промов золотоланцюгових рясоносів (прости, Господи): жодного слова українською, проповідницьке пустослів"я, пихатість, єлейність і махровий імперський дух. В принципі, я знала, куди йшла (цей фестиваль - політико-ідеологічне замовлення з Москви), але на урочистості промосковського розливу втрапила вперше. Нє вєрю, - як казав Станіславський. Жодному слову. Б-р-р. Чуєш зі сцени ніби такі хороші слова, а відчуття, що тебе обмазують гівном і рука тягнеться до кобури )). І хочеться встати і заспівати гімн України ))). Бо здавалося, ще мить - і вони в накалі пафосу зараз затягнуть "Боже, царя храни"... з хохляцьким акцентом...
Ніколи, ніде, в жодному іншому віросповіданні чи конфесії, окрім московського патріархату, я не відчувала так гостро: ЧУЖІ, ворожі, неправдиві, до мурах шкірою. Ніби тебе машиною часу перекинуло в совдеп, на комсомольські збори, де тобі виносять догану за неморальну поведінку, недостойну будівельника комунізму.
Фільм "Пелікан" з Кустуріцею виявився таким собі дитячим кіно.
Ніколи, ніде, в жодному іншому віросповіданні чи конфесії, окрім московського патріархату, я не відчувала так гостро: ЧУЖІ, ворожі, неправдиві, до мурах шкірою. Ніби тебе машиною часу перекинуло в совдеп, на комсомольські збори, де тобі виносять догану за неморальну поведінку, недостойну будівельника комунізму.
Фільм "Пелікан" з Кустуріцею виявився таким собі дитячим кіно.
Це Євпаторія. Щорічний вайшнавський фестиваль (до слова, я не вайшнавка, я співчуваюча :) )

(вівтар Крішні і Радхі)
( Читати більше )
(вівтар Крішні і Радхі)
( Читати більше )
"Но небольшая группа Христовых последователей стояла немножко поодаль, но вместе со Христом распятым. Это были жены-мироносицы, память которых мы сейчас вспоминаем. Они возлюбили Господа, они поверили Ему сердцем, они в сердце своем услышали истину и правду, и они не смутились тем, что происходило, а остались верными тому, что познало их сердце. Они остались со Христом распятым, как они были со Христом проповедующим, и как они оказались - немного спустя, когда они пришли с миром помазать тело умершего своего Учителя - оказались со Христом воскресшим..." мтрп. Антоний Сурожский